Про храмКоли в 1936 р. більшовики підірвали дві церкви, Миколаївську та Різдва Пресвятої Богородиці, які знаходились у нашому місті Мерефі. Православні зостались на руїнах. Але Господь не залишив Своїх вірних і поступово богослужіння відновились в різних місцях та помешканнях віруючих.
Через рік після перемоги у Великій Вітчизняній війні визріла необхідність придбання постійної споруди для богослужінь. Так, в 1946 р. при-хожанка Підкопай Євдокія Федотівна, отримавши спадок у вигляді старенької хати, критої соломою, подарувала її приходській православній громаді, оформивши як купівлю-продаж, затверджену нотаріусом. Спільними зусиллями хату відремонтували і з того часу почались постійні богослужіння. Храм, як і той, зірваний, освятили на честь Різдва Пр. Богородиці.
У післявоєнні роки несли своє пастирське служіння на нашому приході священники: о. Стефан, о. Іаков, о. Миколай, о. Олексій (Коцюба), о. Георгій, о. Іоан (Зеленський), о. Олександр, о. Андрій (Крячко), який у 1971р. спорудив маленький купол та оновив стіни, а в 1983 р. о. Василій (Каюн) ці стіни обклав цеглою. У 1985 р. храм очолив архімандрит Антоній (Сухоруков), який за чотирнадцять років перебування на приході прибудував до храму притвор, спорудив огорожу, а також підсобні приміщення. А загалом за ці роки, починаючи з 1946 по 2000 р.р. кожен священик вносив свій посильний внесок в оновлення і поступово молитовний дім за своєю архітектурою перетворився на споруду, більш відповідну храму.
Коли арх. Антонія у 2000 р. перевели на інше місце служіння, на приход прибули два священники - прот. Стефан (Бенца) та прот. Василій (Попадинець). З часом почала назрівати необхідність побудови нової церкви, яка відповідала б всім архітектурним даним, притаманним релігійній споруді.
У 2004 р. храм очолив о. Василій (Попадинець), який почав більш детально займатись оновленням храму. Було подано заяву міському голові Б. Г. Хихлі про прохання надати місце для побудови нової споруди храму. Виконком дозволив виділити невелику ділянку землі у центрі міста. Але після складання приблизного кошторису будівництва стало очевидним, що починати нове будівництво не можна.
Але у о. Василія почали з'являтися однодумці та бажаючі оновити наше місто красивим новим І храмом, які згодом стали спонсорами. Голова Харківської райдержадміністрації О.С. Нечипоренко, міський голова Б.Г. Хихля , І.Г. Загорулько, Г. С. Шахвердян, В.В.Сергієнко, О.М. Телега, Р. В. Бойков, М. В. Бондаренко, В.П.Діброва, О.В. Мозговий, С.І. Дорошенко, П.П. Хихля, В.В. Мірошніченко, В.І. Печенікін, О.В. Статейко, О.Б. Сидора допомагали всім по змозі, в чому була потреба, а потреб було чимало. Більшість з цих людей згодом були відзначені нагородами Харківської Єпархії.
Через фінансові проблеми будівництво вирішили розпочати на старому місці, навколо старого храму. Своїх грошей у храмі було замало і тому, порадившись, багато прихожан виявили бажання пройти по місту та зібрати пожертву для початку побудови. Особливу участь в цій справі взяли прихожани: О. І. Москаленко (нині покійна), М.Д. Пипка, Л.І. Чередніченко, Л.М. Рюмшина, Л.С. Гурська, Т.М. Автюхович (нині покійна), Л.М. Випинашко, В.Л. Сидора та багато інших, які, не зважаючи на зауваження деяких людей, з терпінням та смиренням обходили усі вулиці міста, роз'яснюючи людям мету пожертви. Загалом було зібрано 10 тис. гривень, з яких і почалось відродження.
Спочатку залили фундамент, а після Великодня 2005 р. збудували дзвіницю. Вікарій Єпархії владика Онуфрій урочисто освятив хрест, який на свої кошти придбала сім'я Миргород, і благословив подальше будівництво. Так з допомогою Божої та Пр. Богородиці почав будуватися храм у м. Мерефі. Проблем було чимало, але вони вирішувались по мірі з'явлення за допомогою спонсорів та віруючих. Храм зростав досить впевнено і швидко. Керував будівництвом настоятель о. Василій, радячись з архітекторами та будівельниками. Він зробив із мрії реальність, намалювавши спочатку на папері майбутній храм, а потім втіливши цю мрію в дійсність.
Починаючи з фундаменту, мабуть, кожний камінчик, кожна цеглина не проходила повз його увагу, а іноді й руки. Нашого невтомного батюшку можна було бачити і рано вранці, і пізно ввечері занепокоєним, стурбованим за долю цього будівництва.
Багато людей невтомно працювали, це були і наймані за кошти бригади, і самі прихожани: А.І. Гладкоскок, В.І. Ладанов (нині покійний), С.А. Агаханов, А.І. Анацкий, А.В. Нікулін, І.Ю. Чередніченко ін. Кожен робив свою частку роботи, як міг, у відродженні храму. Одним з таких внесків було приготування їжі для працюючих. О.І. Бондаренко, Є.П. Нікуліна, О.П. Долуга та ін. з ранку до вечора готували обіди та годували людей.
Два роки тривали кам'яні роботи, покриття даху та встановлення зваренних під керівництвом В.В. Дідори куполів. Виразної піднесеності храму надали луковичні бані, покриті залізом, пофарбованим у блакитний колір і увінчанні хрестами витонченої роботи, центральний з яких має висоту 2,5 метра. Кошти на виготовлення цих хрестів перерахували: С.В. Розумний, І.Г. Загорулько, О.І. Іовченко, Г.Є. Бершов, О.В. Статейко, О.Б. Сидора, а на центральний -Миргород Г. В.
Престол у храмі освячений на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а також є три великі святині. Перша - список з чудотворної ікони Божої Матері «Озерянська», яка є однією з головних святинь нашої єпархії та покровительницею нашого краю.
Друга святиня - список з чудотворної ікони «Іверська», яка за підтримки меценатів Розумного С. В. та Легач Є. І. була замовлена і доставлена зі Святої Гори Афон спеціально для нашого храму. Ця велика святиня всього православного світу була прославлена у IX сторіччі, в часи, коли Візантійською імперією правили іконоборці. У однієї благочестивої вдови воїни, відправлені для знищення ікон, виявили образ Богоматері. Один з воїнів ударив по ньому списом - із
рани потекла кров. Жінці вдалося зберегти святиню, яка явила чудотворне знамення, - вона пустила ікону в море і та, супроводжувана вогняним стовпом, попливла по хвилях, стоячи. Вдова умовила свого сина втекти до Греції, а сама прийняла мученицьку смерть за почитання ікон. Син прибув на Афон і там, прийнявши іночество, розповів про ікону, яку зберегла його мати .
Пройшло 2 сторіччя. Одного разу ченці Тверського монастиря побачили в морі вогняний стовп, який випромінювала ікона Божої Матері. Так ікона прибула до Тверського чоловічого монастиря на Афоні, де перебуває донині. Список
з чудотворної ікони «Тверської» привезено в Росію у 1648 р.. Ось який чудесний дар ми, мереф'яни, отримали в подарунок від Богородиці.
Третя святиня - мощевик, в якому знаходяться мощі святих угодників Божих: святт. Тихона Задонського, святт. Філарета Московського, преп. Амвросія Оптинського, преп. Олексія та Іова Карпаторуських.
Храм має два хори, один з яких професійний. Керують хорами регенти - В.В. Ляшенко та К.П. Гриценко, остання керує хором вже протягом 35 років.
Також при храмі діє недільна школа, де вчителі І.Г Дараган та О.Б. Батожська викладають дітям Закон Божий, вивчають житія святих, церковно-слав'янську мову та церковний спів.
При храмі працює іконна крамниця, де можна придбати свічки, ікони, молитовники та іншу церковну атрибутику. Очолює крамницю казначей храму В.О. Агаханова
Також є просфорня, де печуть просфори дві жінки - Г.В. Острижнюк та Т.Г. Триполко, яка працює на просфоні вже багато років.
Клір храму, усі працюючі на чолі з настоятелем несуть велику відповідальність перед Богом за єдиний, здоровий духовний настрій прихожан. Уважний, чуйний, готовий завжди вислухати і прийти на допомогу - так відгукаються прихожани про свого священника. А о. Василій запевняє, що його прихожани - кращі за всіх і найнадійніші люди.
Хочеться подякувати Богу та його Матері за те, що храм збудовано. Хочеться побажати всім вірянам м. Мерефи, які підтримали це нелегке будівництво, хто молитовно, а хто матеріально; всім спонсорам і надалі підтримувати свій рідний храм та цю запалену лампаду Різдва Пресвятої Богородиці, яка горить не тільки в храмі, а й у душі кожного з нас.
На чолі зі своїм настоятелем о. Василієм ми приносимо свої молитви Богові, Божій Матері та всім святим за своїх Архіпастирів, за свого Владику, за будівельників храму, його жертовників, за тих, хто наш храм прикрашає, працює в ньому, а також за мешканців міста та його керівництво, і бажаємо їм многая і благая літа во здавії і спасіння у вічності.
При храме видаєтся листок "Во славу Божию".
2019