Духовна освіта у Харкові бере свій початок з давніх-давен.
З XVIII до початку XIX століття просвітницьким центром Слобідської України був Харківський колегіум. [IMG] 1242 [/ IMG] Його історія починається з 1726 року, коли Білгородський єпископ Єпіфаній (Тихорський), вихованець Києво-Могилянської академії, своїм указом переклав словяно-греко-латинську духовну школу, що складалася при Миколаївському Білгородському монастирі. Покровителем Харківського колегіуму був генерал-фельдмаршал князь М. М. Голіцин, який перебував у Харкові та керував військами Слобідської України.
Духовна школа розташовувалась у двоповерховому камяному будинку, що знаходиться поруч із Покровською церквою, на території харківської фортеці. Спочатку планувалося, що школа буде для всіх станів, в ній навчатимуться діти духовенства та світських осіб, чому вона у 1734 р. отримала статус колегіуму. В окремі роки у колегіумі навчалося до 800 осіб.
У системі освіти взірцем для Харківського колегіуму служила Києво-Могилянська академія. Але перелік навчальних дисциплін у колегіумі був ширшим. У 1730 році були відкриті класи словяно-російської мови (російській мові в колегіумі приділялася особлива увага), латинської мови, поетики, риторики, філософії, богословія, у 1740 році - грецької, французької та німецької мов, у 1768 році - математики архітектури, географії, італійської мови, 1779 року - музики, 1795 р. - фізики та природної історії, 1808 року - сільського господарства та медицини. Вихованці колегіуму вчилися складати та вимовляти проповіді, проводити диспути латинською та російською мовами, складати вірші. Богословіє викладалося за Феофаном Прокоповичем, риторика та російська словесність - за Михайлом Ломоносовим. У 1805 р. у бібліотеці колегіуму було понад 2000 книг різними мовами. [IMG] 1246 [/ IMG] Випускники колегіуму могли служити і в духовних, і в цивільних відомствах. У 1759-1769 р.р. (з перервами) у колегіумі викладав знаменитий філософ Г. С. Сковорода. Харківський колегіум залишався єдиним вищим навчальним закладом у Слобідській Україні до відкриття Харківського університету у 1805 році.
1805 року в Харкові було відкрито університет і роль колегіуму змінилася. Навчання було переведено на 6-річну програму. У 1817 р. Харківський колегіум було перетворено на третьорозрядну семінарію - навчальний заклад виключно для осіб духовного звання. При ньому були відкриті духовні, повітові та парафіяльні училища. До колегіуму могли вступати лише після повітових училищ.
Навчальна програма включала такі предмети: у нижчому відділенні читалися риторика, поезія, церковне красномовство, громадянська, загальна та російська історія, латинська, грецька, французька, німецька мови; у середньому - логіка, психологія, церковно-біблійна історія та історія Нового Завіту та Церкви, фізика, математика, латинські та грецькі письменники, французька та німецька мови; у вищому - догматичне, моральне, практичне та викривальне богословіє, церковно-біблійна історія, церковна історія, загальна та російська історія, тлумачення Святого Письма, єврейська мова. В училищі викладався Закон Божий (короткий катехизис), початок російської граматики, латинської та грецької мов, арифметики, чистопис та нотний спів. Головними предметами того часу були богословіє, філософія та словесність.
З 1813 р. найкращі випускники здобували нагороду срібні медалі. З 1819 р. медалями нагороджували випускників вищого богословського відділення, а учнів середнього та нижчого відділення – похвальними листами та книгами. Такий порядок був до 1843 р. Після приїзду до Харкова єпископа Інокентія (Борисова) медалями почали нагороджувати учнів усіх класів, у наступні роки такий порядок зберігався.
[IMG]1241[/IMG]1840 року колегіум було перейменовано на Харківську Духовну Семінарію. У 1841 році в навчальну програму було введено нові предмети: у вищому відділенні – канонічне право, сільське господарство, медицина та іконопис; у середньому відділенні – природна історія, сільське господарство та іконопис; у нижчому відділенні – катехизис, пояснення богослужбових книг та церковного статуту, геодезія, пасхалія та іконописання.
У 1851 р. ХДС переїхала до нової будівлі, освяченої єпископом Харківським та Охтирським Філаретом (Гумілевським). Питання про будівництво нового, великого і зручного приміщення було порушено ще святителем Мелетієм (Леонтовичем), в 1836 р. він направив до Священного Синоду прохання про будівництво нової будівлі для колегіуму. У 1844 р. були виділені гроші і почалося будівництво на ділянці 10 десятин на Холодній горі. При семінарії було збудовано та освячено церкву на честь апостола та євангеліста Іоанна Богослова, були влаштовані ботанічний сад та город.
Згідно з новим статутом з 1 липня 1868 року Харківську Духовну Семінарію було перетворено. Три відділення були поділені на шість однорічних класів. Було скасовано викладання патристики, біблійної історії, порівняльного богословіє, сільського господарства, природної історії та медицини; введено основне богословіє, космографія, тригонометрія та огляд філософських навчань. У цей час у семінарії навчалося 293 учні. У наступні роки кількість учнів у семінарії зросла: у 1907 році в ній навчалося 338 осіб.
26 вересня 1908 року архієпископ Харківський і Охтирський Арсеній (Брянцев) благословив відкриття Товариства допомог потребуючим вихованцям Харківської Духовної семінарії. Членом Ревізійної комісії був ієрей Костянтин Дьяков (майбутній митрополит Київський, священномученик). Для підтримки та заохочення вихованців семінарії Указом Святішого Синоду засновувалися премії.
До заходів заохочення талановитих учнів слід віднести і заснування указом Синоду від 1 листопада 1891 року премії імені протоієрея Аполлонія Солодовнікова, який служив у місті Валки Харківської губернії, «на відсотки з трьох тисяч рублів, для кращого і найбіднішого вихованця семінарії та. повіту».
Синодальним визначенням від 30 вересня 1889 року затверджено положення про стипендію імені братів Олексія та Іллі Федоровських. Вони пожертвували 25 тисяч рублів у 5% облігаціях. Засновано 5 премій: чотири для вихованців Харківської Духовної семінарії із Сумського повіту, а одна на розсуд архієпископа Харківського та Охтирського.
Після Жовтневої революції 1917 року та виходу у січні 1918 року «Декрету про відокремлення Церкви від держави та школи від Церкви» Харківську Духовну Семінарію було закрито. У її будівлі з травня 1920 року до серпня 1938 року знаходилася Школа червоних старшин імені ВУЦВК. Довгі роки на вулиці Володарського, 46 розміщувався Харківський інститут льотчиків Військово-повітряних сил України, а після його закриття з 2008 року колишню будівлю Харківської Духовної Семінарії займає Харківський апеляційний адміністративний суд.
Відродження Харківської Духовної Семінарії
Відродження Харківської Духовної Семінарії після бурі богоборчого часу повязане із працями митрополита Харківського та Богодухівського Никодима (Руснака) (1921-2011) – першого ректора відродженої семінарії. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 жовтня 1993 року при Харківському Єпархіальному Управлінні відкрили курси дворічного пастирського богословського училища.
Постановою Священного Синоду УПЦ від 12 вересня 1996 р. згідно з проханням на імя Митрополита Київського та всієї України Володимира (Сабодана) від митрополита Харківського та Богодухівського Никодима Харківське дворічне училище було реорганізовано у Харківську Духовну Семінарію з чотирирічним.
Духовне училище, яке розміщувалося у Свято-Покровському монастирі, було перетворено на духовну семінарію, яка була тимчасово перенесена до нової будівлі при Свято-Петро-Павлівському храмі м. Харкова (вул. Шевченка, 121), де перебувала до 2000 р. Першим інспектором відновленою семінарії став настоятель Свято-Петро-Павлівського храму протоієрей Василь Каюн, який доклав чимало зусиль для організації навчального процесу.
22 вересня 2000 р., на рік славного ювілею 2000-річчя від Різдва Христового, на території Свято-Покровського монастиря м. Харкова Ректор семінарії митрополит Харківський та Богодухівський Никодим здійснив чин освячення заново відреставрованої будівлі для Харківської. До 1917 р. у цьому будинку був корпус чернечих келій, а перед передачею комплексу Свято-Покровського монастиря Харківської єпархії в ньому знаходився військовий комісаріат Дзержинського району м. Харкова.
Після смерті митрополита Харківського та Богодухівського Никодима, що відбулася 15 вересня 2011 року, Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 року Журнал №62 новим ректором ХДС було затверджено архієпископом Харківським та Богодухівський Онуфрієм (Легкий).
Викладацька корпорація Харківської Духовної Семінарії настає 39 осіб, 25 із них – викладачі, які закінчили духовну академію, 8 кандидатів богословія, 2 доктори богословія, кандидат педагогічних наук.
При Харківській Духовній Семінарії діють Богословсько-педагогічні курси, Іконописна школа, у 2012 році було відкрито регентські курси, клас церковних співаків.
